На початку ХХ ст. на схилі яру було споруджено п’ять терас, укріплених потужними дугоподібними стінами, з яких були виведені мідні дренажні труби. Акумулюючи тепло, вони створювали своєрідний мікроклімат, що дозволяє вирощувати рідкісні сорти різних плодових рослин. Відразу ж після будівлі на терасах посадили полуницю, виноград, екзотичні фруктові дерева.
Оригінальна форма споруди дала також дивовижний акустичний ефект: будь-які звуки посилюються тут у кілька разів. Розповідають, що Харитоненко запрошували сюди відомих співаків, і їх спів лунало по всій окрузі.
Зараз «співаючі тераси» належать радгоспу «Глобівська», що спеціалізується на вирощуванні елітних сортів яблук. Вони охороняються державою як пам’ятка архітектури. Відвідавши це унікальне місце, можна прогулятися терасами, послухати тиху мелодію, створену шелестом яблуневих листя, заспівати там, де колись співав Ф. Шаляпін.
Задовго до споруди терас ці місця стали ареною кровопролитного бою російських військ зі шведами під час Північної війни. У лютому 1709 біля с. Городнє був розбитий один зі шведських загонів. Про цю подію нагадує скромний пам’ятник у вигляді білої стели, встановлений на краю села, біля шосейної дороги, що з’єднує Краснокутськ з Богодуховом і Харковом.
