Саме звідси командувачем Степовим фронтом генерал-лейтенантом І. С. Конєвим в серпні 1943 р був відданий наказ про штурм Харкова.
Влітку 1943 на Курській дузі німецько-фашистські війська зазнали нищівної поразки. Безпосереднім продовженням Курської битви стала Бєлгородсько-Харківська операція під умовною назвою «Полководець Румянцев». Її проведення було покладено на сили Воронезького і Степового фронтів.
5 серпня було звільнено Білгород, а 10 серпня І. С. Конєв віддав наказ про звільнення Харкова. 22 серпня 1943 частини 53-й армії зайняли вигідні позиції на підступах до Харкова. Командний пункт командарма І. М. Манагарова та передовий командний пункт командувача Степовим фронтом І.С. Конєва розташувався на висоті 193,7 м.
Щоб врятувати місто від руйнування, І. С. Конєв віддав наказ про нічний штурм Харкова. Першими увійшли в місто на площу Дзержинського (нині – площа Свободи) частини 86-ї стрілецької дивізії. До 11 години ранку 23 серпня війська Степового фронту повністю звільнили Харків.
Увечері того ж дня Москва салютувала воїнам-визволителям двадцятьма артилерійськими залпами з 224 гармат. Десяти дивізіям Степового фронту було присвоєно почесне найменування «Харківських».
9 травня 1965 вперше було прийнято рішення провести мітинг, присвячений річниці Великої Перемоги, на висоті 193,7. На честь 35-річчя визволення від німецько-фашистських загарбників тут було встановлено пам’ятний знак. «Висота маршала Конєва» стала центром святкових заходів, пов’язаних з подіями Великої Вітчизняної війни, місцем зустрічі ветеранів.
У серпні 2003 р, напередодні 60-річчя визволення Харкова, була завершена реконструкція меморіального комплексу «Висота маршала Конєва». Зараз він складається з стели, церкви Іоанна-воїна (архітектор – А. В. Чечельницька) і будівлі музею «Харківщина у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.».
